Інтерв’ю. Gap Year чи університет?

Волонтери з Великобританії їдуть до Ефіопії, хіпі намагаються віднайти дзен у подорожі до Індії, а молодий принц Чарльз вирішує попрацювати на фермі. Ось такі різноманітні історії gap year!

Ненароком виникає бажання обмізкувати детальніше стандартну для багатьох біографію “від школи відразу до університету”. Саме це й зробили українські gappers: Яна, Андрій та Христя.

Проста випадковість і збіг у відповідях на питання: “Чому ти обрав(-ла) gap year?” дозволяють почати паломництво біографіями всіх трьох з навчання за програмою обміну для школярів у США — Future Leaders Exchange.

Яна Мохончук
Навчання за програмою обміну в Штатах вплинуло на моє сприйняття gap year і майбутнього вибору як того, що має подобатися. Так чи інакше, я дуже хотіла вступити в Нью-Йоркський університет і, коли я була в Америці, подалася в деякі американські університети, але не встигла саме до Нью-Йоркського. Я пройшла в Американський університет у Болгарії, але подумала і вирішила, що ще спробую себе, і відмовила йому. Саме тому я дедалі більше задумувалася про gap year.

Андрій Каширський
Я хотів піти на gap year після повернення з року по обміну в США, аби отримати перший досвід роботи, більш дорослого й самостійного життя, подорожей і роздумів над тим, що саме я хочу вивчати в університеті та в яких сферах хотів би працювати. Та спершу я не наважився (бо хто ж так робить?), вступив в університет і забрав звідти документи через місяць. Тоді ж і почався мій незапланований gap year.

Христина Радиш
Наприкінці 11-го класу я тільки повернулася з програми обміну в США і, захопившись освітньою системою там, не до кінця розуміла, у якій країні я б хотіла провести 4 роки бакалаврату. Тому gap year здавався ідеальним рішенням для того, щоб зрозуміти, чим я хочу займатися, і щоб мати час для підготовки до вступу.

Усі троє хотіли зробити вибір, а тому логічним є питання: як вони пояснювали його самим собі та іншим?

Яна
Батьки мене завжди підтримували, і вони розуміли, що я не буду йти по звичайній нудній схемі, тому вони підтримали мій вибір. Це було дуже незвично для маленького містечка, а особливо з урахуванням золотої медалі й великої кількості університетів, що могли мене прийняти.

Андрій
Я сів та розписав собі переваги (і недоліки) такого досвіду, переглянув відеодокументацію за останні роки студентів, які також брали gap year, читав різні статті, переконався, що, якщо добре цей рік спланувати, то запам’ятається й допоможе надовго. Уже зробивши такий рісьорч я поговорив з батьками, і вони, хоч і важко, та підтримали! Серед головних штук, що ми обговорили: я не покидаю академічне життя, здобуваю свій бакалаврат деінде (на той час уже було декілька варіантів, про які розповів батькам) та протягом року працюю, будучи фінансово незалежним.

Христина
Мені пощастило в тому, що батьки завжди підтримують мене й те, чим я займаюся. Звичайно, я пояснила всі переваги та ймовірні недоліки такого року, останніх виявилося значно менше. Головне пояснення такого вибору для себе полягало в тому, щоб робити все виважено й усвідомлено. Після випуску зі школи я була розгубленою — тисячі можливостей, університетів, спеціальностей і я, якій було цікаво все. Тому gap year був потрібний мені для того, щоб із тисячі варіантів розвитку мого життя я усвідомлено вибрала один.

Як вони шукали наповнення свого gap year? Які поради мають?

Яна
Я спілкувалася з багатьма своїми американськими друзями, котрі давали поради, почала робити рісьорч, знайшла дуже багато можливостей волонтерства, курсів, і одного разу мені порадили УАЛ. Я вирішила спробувати, проте набір туди був уже закритий. Саме моя натура не дозволила не спробувати потрапити туди, а тому мені вдалося пройти конкурс на вільне місце. На цьому шляху є один інсайт, який для мене важливий — завжди мати додатковий план і не зводити будь-які плани в абсолют.

Андрій
Моментами було складно шукати баланс між саморозвитком, соціальним життям та роботою. Я працював на фрілансі часто по 10–12 годин на добу, і тоді вже не залишалося часу на івенти та друзів. Визначатися з якоюсь єдиною діяльністю не раджу (хіба якщо ви вже визначилися і хочете приділяти цьому весь час!), я б краще під час такого року пробував себе в багатьох різних сферах. Із такого досвіду я зрозумів, що мені “заходить”, а саме урбаністика, дизайн, проєктний менеджмент, робота з місією покращити щось в нашій країні. Ще більш практична порада — підготуватися фінансово на цей рік (хоча б на два місяці оренди житла, якщо не збираєтеся жити вдома).

Христина
Свій gap year я провела в Українській академії лідерства — 10-місячній програмі розвитку випускників та випускниць шкіл, і якщо дуже коротко, то саме цей досвід допоміг мені зрозуміти, хто я і де я хочу бути. Як випускниця УАЛ, я щиро раджу кожній і кожному спробувати себе там, але, звісно, існує безліч інших можливостей організації свого gap year. Багато моїх знайомих та друзів мали вільний рік для роботи в різних організаціях, проєктах, шукали роботу і поєднували з подорожами. Варіантів безліч! Головне, не боятися і відкидати стереотипне мислення про те, що gap year — це втрата року і (о, боже!) твої однокласники(-ці) швидше закінчать університет. Gap year — це про пошук себе. І це значно важливіше.

Як досвід, отриманий протягом gap year, посприяв подальшому вибору?

Яна
Під час перебування в УАЛ я все ж таки вступила в Нью-Йоркський університет. Я до останнього моменту не розглядала українські ЗВО, проте у Нью-Йорку мені не вистачило покриття стипендією всього навчання. У результаті 10 місяців спроб себе в різних сферах в УАЛ, я зрозуміла, що навчатися можна всюди, тому відмовила NYU і обрала Могилянку. Також на вибір навчання в Могилянці вплинуло стажування у Kyiv Post, де, порозмовлявши з журналістами, я усвідомила, що бакалаврат в Україні є досить-таки хорошою ідеєю.

Андрій
Я вступив під час свого gap year в університет Minerva Schools at Keck Graduate Institute в Сан Франциско, де зараз переходжу на другий курс та вивчаю Комп’ютерні Науки (Data Science & Statistics) та Історичний Аналіз (Historical Forces). В когорті мого класу є студенти з Великобританії, Індії, Америки, які також брали gap year, подорожували, працювали над стартапами і вважали такий досвід необхідним перед початком бакалаврату.

Христина
Після року пізнавання країни та себе, роздумами над словами Михайла Винницького про потужний український бакалаврат і отриманої хвилі любові до Могилянки від більшості наших лекторів(-ок) та викладачів(-ок) в УАЛі, я точно вирішила, що вступатиму до КМА. Власне, зараз я тут, навчаюся на спеціальності «Міжнародні відносини», люблю і творю свій університет в Студентській колегії, Клубі студентства міжнародних відносин і радію, що колись мій gap year допоміг мені отримати це все.

Підготував Густаво фон Кротт
Редагувала Катерина Руденко