Інтерв’ю з Максимом Яковлєвим
“Я хочу, щоб за 5 років на експертне знання кафедри сформувався запит міжнародних та українських організацій, аналітичних центрів, тобто щоб до нас зверталися за аналітикою, за освітою, шукали можливостей співпраці.”
Почнемо з наболілого: поділіться трьома секретами успішного карантину. Як Ви не допустили професійного застою у ці складні коронавірусні часи? Зустрічне запитання: як Ви оцінюєте успішність переходу Могилянки на дистанційне навчання? Чи мали Ви досвід роботи в такому режимі за кордоном? Якщо так, то чи можете описати, як він відрізнявся від українського?
Людина, яка має мету в житті, яка постійно працює над собою, вчиться новому та вміє робити над собою зусилля, не допустить професійного застою за будь-яких обставин. Треба розуміти свої прагнення, знати, куди рухатися, і, звісно ж, не покладати рук у роботі над собою. Могилянка досить успішно перейшла на дистанційне навчання — навіть за відгуками студентів інших університетів. Я проводив справжні заняття й семінари онлайн, із живим обговоренням, опитуванням за прочитаною літературою тощо. В онлайн-режимі blended learning формату я ще прослухав свого часу курс з багатофакторного аналізу даних в Маастрихтському університеті. Це був дуже успішний досвід і, я вважаю, що зараз ми можемо повторити його і в Могилянці.
Чи можете Ви розповісти про свій улюблений спогад під час навчання за кордоном? Чому, маючи такий значний академічний досвід і список досягнень деінде, Ви защораз повертаєтеся до України?
Коли я навчався в Оксфорді й працював над своєю дисертацією, під час обговорення гостьової лекції професора зі Стенфорду (йшлося про міжнародний досвід різних моделей соціальної політики та пенсійного забезпечення) я поставив декілька запитань, які настільки сподобалися самому лекторові та викладачам кафедри, на якій я навчався, що мій керівник (він був і керівником кафедри тоді) запросив мене з іншими членами кафедри на вечерю разом із американським гостем-професором. Це був незабутній вечір. Уважаю, що в Україні я можу багато в чому допомогти своїми здобутими закордоном знаннями та навичками, аби стимулювати людей до «особистої євроінтеграції», тому щоразу під час роботи чи навчання закордоном я хотів повернутися.
Чи маєте Ви досвід співпраці з іноземними спеціалістами або програмами, які безпосередньо пов’язані з міжнародними відносинами? Якщо так, то чи є, на Ваше переконання, певні успішні підходи та практики, які потрібно запозичити майбутнім випускникам нашої програми?
Минулого року я два тижні стажувався в Інституті глобальних студій Женевського університету, у якому безпосередньо займаються міжнародними відносинами, і в якому я запозичував насамперед досвід адміністративної роботи; декілька років тому я викладав на кафедрі європейських студій Братиславського університету ім. Коменіуса; до 25-річчя дипломатичних відносин між ФРН та Україною я був запрошений Посольством Німеччини в Україні до журі конкурсу (взагалі, з Німеччиною у мене тривалі й плідні відносини за багатьма напрямками — наприклад, мене було запрошено як науковця-спостерігача на останні вибори до Бундестагу); у Могилянці я майже 10 років опікувався програмою «Німецькі та Європейські студії», кафедрою-партнером якої в Університеті ім. Ф. Шиллера в Єні є саме кафедра міжнародних відносин.
Минулого року Школа політичної аналітики НаУКМА, яку я очолюю, на замовлення Швейцарського бюро з міжнародного досвіду та Посольства Швейцарії в Україні провела велике аналітичне дослідження, що лягло в основі плану подальшої допомоги Україні з боку Швейцарії на наступні 5 років. Результати дослідження я представляв заступникам міністра закордонним справ Швейцарії. Найважливіше — справді бути висококваліфікованим експертом у своїй галузі.
Розкажіть, чому обрали вивчення програми “Health, Medicine and Life Sciences” у Маастрихтському університеті. Чи допомагають Вам знання з категорично різних галузей у теперішній професійній діяльності та яким є значення такої програми в контексті міжнародних відносин?
Саме за цим напрямком з Маастрихстським університетом співпрацює Школа охорони здоров’я Могилянки, в якій я тривалий час викладав. Це дозволило мені суттєво поглибити знання з кількісних методів дослідження, а методологія — вона спільна для всіх суспільно-поведінкових наук і не тільки, тому я не вважаю, що працював у «категорично іншій галузі».
Відомо, що програма “Міжнародні відносини” славиться свою міждисциплінарністю. Чи не може узагальненість, навіть розпорошеність, програми міжнародних відносин, на Ваш погляд, стати проблемою для майбутніх фахівців?
Справді, програмі треба «знайти себе» й відтак позиціонувати себе з акцентом на власній особливості, чим вона вирізнялася би серед інших навчальних програм з цієї ж спеціальності. З іншого боку, фахівець із міжнародних відносин, вочевидь, потребує хорошої освіти та широкої ерудиції.
Чи є доречним доволі “гуманітарний” нахил спеціальності “Міжнародні відносини”, чи, на Вашу думку, для кращої ефективності потрібно запроваджувати більше дисциплін, пов’язаних із аналізом, роботою з точними даними тощо?
Безумовно, проблема як спеціальності «Міжнародні відносини», так і політології в Україні — це слабка методологічна база, цим спеціальностям бракує емпіричності — до речі, як з позицій кількісних, так і якісних методів, бо уявіть собі, скільки треба часу та досвіду, скажімо, підготовки, проведення та транскрибування інтерв’ю з десятьма експертами для написання наукової роботи? Це — дещо інше, ніж прочитати десять книжок та скомпілювати їх у курсову.
Як відомо, Ви співпрацюєте з Українською академією лідерства. Що мотивує Вас брати участь у діяльності цієї програми? Одразу зустрічне запитання: що надихає Вас викладати у КМА, а зокрема на нашій спеціальності?
Я був взагалі першим лектором УАЛу, тому я радий бути з цією організацією з самих її витоків. Мені подобається курс «Культура мислення», який — нехай не у всьому, але все ж — відрізняється від того, що я викладаю в Могилянці, зокрема й за своїм форматом. Могилянка — це моє життя, мені подобається моє покликання — викладання та наука — тому я радий долучитися до викладацького складу кафедри міжнародних відносин і вірю, що можу посприяти розвитку цієї молодої могилянської кафедри.
Про Могилянку кажуть, що це особливий університет. Чи згодні Ви з цим твердженням? Чому?
Безумовно, насамперед Могилянка особлива своїми викладачами та студентами, своїм духом свободи, взаємної поваги, однаковими правилами для всіх, інноваційністю та справжнім використанням закордонного досвіду.
Які hard i soft skills є необхідними для студента, який прагне працювати саме аналітиком? Наскільки важливою є роль університету у вихованні цих навичок і, на Вашу думку, наскільки успішною є Могилянка в такому контексті?
Могилянка стимулює персональне лідерство та заохочує студентів розвивати критичне мислення, але в дуже поганому пострадянському, викривленому розумінні «критичного мислення» як позиції, із якої треба будь-що обплювати чи принижувати позицію опонента. Мислити критично означає бути спроможним почути свого опонента, його аргументи, бути гнучким у своїх уявленнях — без цього людина не може бути хорошим аналітиком.
А чи раптом не розглядали Ви можливість очолити кафедру міжнародних відносин у майбутньому, адже зараз, здається, саме відбувається конкурс на цю посаду? Чи є у Вас певне бачення розвитку спеціальності та кафедри міжнародних відносин?
Так, я подався на конкурс і склав своє бачення розвитку кафедри на наступні 5 років. Я вважаю, що спершу треба налагодити поточну роботу кафедри, щоб вона відбувалася безперебійно; кафедрі потрібно позиціонувати себе серед інших кафедр нашої спеціальності — для цього потрібно активно публікуватися, видати колективну кафедральну монографію, розробити комунікативну стратегію кафедри; кафедра також має підтримувати студентські ініціативи та проєкти, зокрема робити спільні дослідницькі групи, подаватися на ґрантове фінансування тощо. Окремим і вкрай важливим питанням є забезпечення якості освіти: як поточної — дисципліни мають викладатися безперебійно, на високому рівні, — так і в перспективі, із урахуванням запитів студентів, розвитком нових та актуальних тем тощо. Я хочу, щоб за 5 років на експертне знання кафедри сформувався запит міжнародних та українських організацій, аналітичних центрів, тобто щоб до нас зверталися за аналітикою, за освітою, шукали можливостей співпраці.
Підготували: Грицей Ангеліна та Руденко Катерина
